Українська соя і нова протеїнова арифметика ЄС
Європа назвала цифру свого протеїнового дефіциту
Комісія нарешті надала числовий вимір слабкості, про яку говорять уже два десятиліття. Із протеїну олійних і білкових культур, використаного для відгодівлі тварин в ЄС у 2025 році, лише 25,8% було вирощено всередині Союзу. План дій щодо протеїнів, COM(2026) 355 final, встановлює орієнтир — 35% до 2035 року.1 За цим відсотком стоїть інший масштаб: тваринництво ЄС споживає 74 млн тонн кормового протеїну на рік, а постачання сої зосереджене в Бразилії, Аргентині та Сполучених Штатах. Концентрація такого рівня стає комерційним та політичним ризиком.
Два застереження важливі для розуміння Плану. Це більше декларація Європейської Комісії, а не обовʼязкове законодавство: План встановлює орієнтири й перелічує заходи. Крім того, ані План ані Стратегія тваринництва не згадують ГМ-статус. У цьому політичному контексті не-ГМ виробництво є додатковою ринковою можливістю.
Україна вписана в текст ЄС
У Плані зазначено, що Україна виробляє 13,5 млн тонн рослинного протеїну, 60% якого експортує, і що в разі вступу до ЄС це могло б скоротити торговельний дефіцит Союзу з рослинного протеїну з 13,9 до 4,7 млн тонн, піднявши самозабезпеченість із 76% до 86%. Документ фіксує, що Україна подвоїла потужності з виробництва соєвих бобів у 2024–2025 роках порівняно з 2021–2022 роками — попри війну. Захід 5.1 Додатка зобовʼязує Комісію розвивати співпрацю з Україною як країною-кандидаткою, узгоджуючи водночас виробничі стандарти.1 Це справжній сигнал — але поки без конкретних стимулюючих заходів: до українського розділу ще не додано жодного політичного чи фінансового інструмента.
Ланцюг доданої вартості вже зрушив з місця
Торговельні дані цікавіші. Показники Державної митної служби за календарний 2025 рік демонструють зміну структури експорту сої.2 Експорт соєвих бобів (УКТЗЕД 1201) залишився на рівні 3,42 млн тонн, з яких ЄС-27 посів друге місце (43,1%), тоді як Туреччина та Єгипет разом тримають перше. Для сої як сировини ЄС — наш другий ринок, а не перший.
Продукти переробки демонструють інший тренд. Експорт соєвого шроту (УКТЗЕД 2304) зріс із 725 тис. тонн у 2024 році до 1,61 млн тонн у 2025-му, а соєвої олії (УКТЗЕД 1507) — на 43%, до 554 тис. тонн. Європейська частка в цих потоках значно вища, ніж у соєвих бобах: 77,3% шроту і 91,0% олії. Сама лише Польща імпортувала 35% українського шроту та 68% олії. Рушієм є внутрішня політична та ринкова ситуація щодо дефіциту олійних культур (соняшник, ріпак та соя) протягом останніх років.3 За рік ефект став очевидним. Саме тут бачення Плану щодо протеїну ЄС стає завузьким: він описує Україну лише як постачальника сировини.
Стратегія тваринництва визначає умови входу
Стратегія тваринництва, COM(2026) 576 final, означає більше, ніж видається з назви, для кожного, хто продає кормовий протеїн до ЄС.4 Вона зобовʼязує Комісію зменшувати залежність від імпортованих ресурсів, більше спираючись на локально вирощені корми, розвивати циркулярну біоекономіку — саме туди відносяться побічні продукти переробки олійних — і запровадити сумісні з правилами СОТ умови взаємності для імпорту, разом із просуванням суворіших міжнародних виробничих стандартів.
Прочитані разом, ці два документи описують ринок, який і надалі купуватиме імпортований протеїн, але дедалі наполегливіше вимагатиме від імпортера сертифікації та верифікації — адже підтвердження походження та стандартів виробництва вартуватиме більше за обсяг.
Валютою стає верифікація, а не лише обсяг
Українські виробники починають не з нуля. Близько чверті української не-ГМ сої вже вирощують за сертифікованими стандартами сталості, переважно в межах програми «Протеїнове Партнерство від Дунайської Сої», а вуглецевий слід, розрахований для такої сої, виявився приблизно на 50% нижчим за середньоєвропейський — насамперед тому, що відсутність зміни землекористування верифіковано, а агрономія є більш ефективною.⁵
Внутрішнє регулювання України наближається до ЄС. Закон України № 3339-IX про державне регулювання генетично-інженерної діяльності набирає чинності в середині вересня 2026 року, запроваджуючи контроль за ГМО та штрафи; наразі жоден ГМ-сорт насіння будь-якої культури в Україні легально не зареєстрований.
Важливо зважати й на оновлені регулювання нашого основного імпортного ринку – ЄС. Наприклад, основні зобовʼязання Регламенту ЄС щодо запобігання знелісненню (ЄС) 2023/1115 (EUDR) застосовуються до великих операторів із 30 грудня 2026 року.⁶
Ніщо з цього не станеться автоматично
Ринки збуту сої та продуктів її переробки залежать від синергії політик, наприклад, соєвої олії — від енергетичної політики ЄС. Нещодавно, 8 липня 2026 року Європейський Парламент 388 голосами відхилив пропозицію Комісії щодо віднесення соєвої олії до сировини з високим ризиком непрямої зміни землекористування (заборона використання соєвої олії в біопаливі), проте документ повертається до Комісії та може зʼявитися знову в іншій редакції.⁶
Регулювання щодо залишків пестицидів, правила зберігання, використання лабораторних потужностей, логістика – все це потребує інвестицій, які важко мобілізувати під час війни.
План дій щодо протеїнів правильно ставить діагноз, але описує Україну лише наполовину правильно. Щоб досягти цілей документу, знадобиться як розширення виробництва, так і верифіковані ланцюги доданої вартості Україна — ЄС. Україна може це забезпечити — як рівноправний партнер уздовж всього ланцюга формування вартості.
Для українських компаній це означає три речі просто зараз: сертифікуватися за стандартом, який визнають покупці в ЄС; регулярно стежити за не-ГМ ринком, адже це шанс підвищити свою маржинальність; та інвестувати в агрономічні знання.
І ще одна річ, яку ми не зробимо поодинці: поточні регулювання, напр. ILUC, EUDR, CSRD, CSDDD, як і майбутні правила, пишуться зараз у Брюсселі. Галузь, яка буде представлена саме там, зокрема через Асоціацію «Дунайська Соя» чи в рамках проєкту Німецько-молдавський агрополітичний діалог (АПК Україна), — це галузь, навколо якої будуть сформовані наступні політики ЄС.
Джерела:
1. Європейська Комісія, Action Plan for resilience, strategic autonomy and sustainability of the EU protein system, COM(2026) 355 final, Брюссель, 7 липня 2026 року, включно з Додатком «Key actions». https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST-11410-2026-INIT/en/pdf
2. Державна митна служба України, Сумарний обсяг імпорту та експорту по країнах у розрізі товарних позицій за кодами УКТЗЕД, січень–грудень 2025 року. Розрахунок автора за кодами 1201, 2304 і 1507; вага нетто експорту, календарний рік. https://customs.gov.ua/statistika-ta-reiestri
3. «Дунайська Соя», Non-GM Soya Market Report, березень 2026 року, про перехід України від експорту сирої олійної сировини до внутрішнього перероблення після запровадження вивізного мита у вересні 2025 року. https://www.donausoja.org/news/market-report/
4. Європейська Комісія, EU Livestock Strategy, COM(2026) 576 final, Брюссель, 7 липня 2026 року, та супровідний Додаток ключових заходів. https://agriculture.ec.europa.eu/overview-vision-agriculture-food/eu-livestock-strategy_en
5. Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) та «Дунайська Соя», панельна дискусія «Toward a European Protein Strategy», Європейський Парламент, квітень 2026 року. Дані щодо сертифікації та вуглецевого сліду: програма «Протеїнове партнерство» «Дунайської Сої», www.donausoja.org/agriculture/protein-partnership/https://www.seeds.org.ua/yes-rozglyadaye-ukrainu-yak-partnera-u-podolanni-proteinovogo-deficitu/
6. В. Пугачов, «Соєва олія має шукати нові ринки збуту — за межами біопалива та кормового сектору», AgroTimes, 14 липня 2026 року. https://agrotimes.ua/opinion/soyeva-oliya-maye-shukaty-novi-rynky-zbutu-za-mezhamy-biopalyva-ta-kormovogo-sektoru/
7. «Дунайська Соя», Non-GM Soya Market Report № 70, червень 2026 року: прогноз площі сої в Україні — 2,0 млн гектарів у 2026 році; прогноз урожайності DG AGRI — 2,63 т/га. https://www.donausoja.org/news/market-report/