Спільна позиція сільськогосподарських асоціацій щодо процесу інтеграції в ЄС

Сільськогосподарські асоціації, які представляють переважну більшість сільськогосподарських виробників України — Ukrainian Agri Council (UAC), Ukrainian Agribusiness Club (UCAB), Асоціація виробників молока, Асоціація свинарів України, Асоціація птахівників України та Національна асоціація виробників цукру України – вважають за необхідне встановити наступні мінімальні умови під час переговорів з Європейським Союзом щодо європейської інтеграції аграрного сектору. Дотримання цих умов є вирішальним для забезпечення передбачуваної, збалансованої та економічно стійкої інтеграції українського агросектору до ЄС.

1. Перехідний період. Перехідний період, протягом якого українські стандарти та вимоги до виробництва мають бути повністю приведені у відповідність до стандартів ЄС, повинен становити щонайменше 10 років. Це стосується:
   ­ переліку дозволених діючих речовин у засобах захисту рослин (ЗЗР);
   ­ кормових добавок;
   ­ вимог до внесення гною та азотних добрив, у тому числі в районах, що піддаються ризику нітратного забруднення;
   ­ створення правової бази для територій мережі «Натура 2000», обмежень щодо землекористування, а також сезонних/технологічних вимог; 
   ­ впровадження стандартів GAEC: буферні смуги, вимоги щодо захисту від ерозії, мінімальний ґрунтовий покрив, сівозміна, непродуктивні площі;
   ­ поводження з побічними продуктами тваринного походження.
2. Початок з моменту вступу.
3. Перехідний період повинен розпочинатися з моменту вступу України до ЄС і не може бути пов’язаний з більш ранньою датою.
4. Доступ до фінансування в рамках ССП.
5. Українські фермери повинні отримати доступ до інструментів фінансування Спільної сільськогосподарської політики (ССП) з початку перехідного періоду – відповідно до правил ССП, що діють на момент вступу, та з урахуванням узгоджених перехідних положень щодо поступового запровадження або збільшення виплат. До кінця перехідного періоду рівень підтримки має бути приведений у відповідність до рівня, що надається фермерам у державах-членах ЄС.
6. Обмеження підтримки («каппінг»).
7. Обмеження розміру підтримки на одне господарство не повинні застосовуватися таким чином, щоб значна частина українських виробників фактично була позбавлена підтримки. Такі підходи унеможливили б компенсацію додаткових витрат, пов’язаних з адаптацією до стандартів ЄС, та створили б структурні дисбаланси на шкоду тим виробникам, які несуть основний тягар адаптації.
8. Доступ до структурних фондів.
9. Перехід українських фермерів на стандарти та виробничі вимоги ЄС вимагає значних інвестицій, які для багатьох господарств є непосильними. Тому надзвичайно важливо, щоб український аграрний сектор — аналогічно до Польщі та інших країн, що раніше приєдналися до ЄС, — отримав доступ до європейського фінансування необхідної реструктуризації з структурних фондів ЄС.
10. Доступ до внутрішнього ринку ЄС.
11. Українські продукти, які повністю відповідають вимогам ЄС щодо безпеки та стандартів виробництва і вводяться в обіг у державах-членах відповідно до правил ЄС щодо маркування, простежуваності та сертифікації, повинні отримати повністю лібералізований доступ до ринку ЄС. Продукти, що експортуються до третіх країн, вироблятимуться відповідно до національних вимог України, будуть повністю простежуваними та маркуватимуться як «продукти, що не відповідають вимогам ЄС».

Крім того, українська аграрна спільнота вважає за необхідне звернути увагу на потенційні системні наслідки занадто коротких термінів для впровадження вимог ЄС у сільськогосподарському секторі України. Впровадження всього комплексу правил ЄС, виробничих та екологічних стандартів у короткий термін – без належних перехідних механізмів та інструментів фінансової підтримки – може призвести до скорочення виробництва, закриття сільськогосподарських господарств та втрати робочих місць у сільській місцевості.

У довгостроковій перспективі такі сценарії можуть послабити виробничий потенціал України, підірвати її роль як надійного постачальника продовольства та зменшити її внесок у глобальну продовольчу безпеку. Це, у свою чергу, обмежить спільну «м’яку силу» України та ЄС у світі, особливо в регіонах, де продовольча стабільність є ключовим фактором політичної та соціальної безпеки.

Тому українська аграрна спільнота виступає за особливий підхід у процесі вступу до ЄС:

Спочатку має бути ухвалено політичне рішення про вступ, а потім має відбуватися поступове виконання необхідних мінімальних вимог – включаючи технічну готовність до дотримання стандартів ЄС та вимог до сільськогосподарського виробництва.

Джерело: t3://file?uid=2814;
Фото: APD.