Нова протеїнова політика ЄС: шанс для України перейти від сировини до високої доданої вартості
Як Україна може стати частиною нової протеїнової політики Європи
Україна вже давно посідає важливе місце серед постачальників аграрної продукції до Європейського Союзу. Наступним кроком може стати розвиток виробництва інгредієнтів для сучасної харчової та кормової промисловості – напряму, що поєднує значно вищу додану вартість, технології та глибшу інтеграцію у європейський ринок.
Цій темі була присвячена одна з дискусій під час Ukraine Recovery Conference 2026. Ukraine Facility Platform (UAFP) у партнерстві з «German Agribusiness Alliance» організувала міжнародний круглий стіл «Agriculture Reimagined. Ukraine’s Processing Shift into Europe’s Supply Chain». У ньому взяли участь представники українського та європейського бізнесу, галузевих асоціацій, міжнародних фінансових установ і експертного середовища.
Одним із напрямів, представлених UAFP, стала глибока переробка рослинних протеїнів. Такий вибір пов’язаний зі змінами в агропродовольчій та промисловій політиці Європейського Союзу. Стратегія «Від ферми до виделки» заклала курс на стійкішу продовольчу систему, розвиток інновацій, нових технологій і циркулярних моделей у харчовому виробництві. У 2025 році Візія ЄС для сільського господарства та продовольства додатково закріпила зв’язок між довгостроковою життєздатністю сектору, його конкурентоспроможністю, інноваціями та здатністю адаптуватися до структурних змін.
Рослинний білок посідає в цьому порядку денному окреме місце. Європейський Союз має розвинене сільське господарство та значне власне виробництво кормів, проте залишається залежним від зовнішніх поставок у високобілковому сегменті. У сезоні 2023/24 виробництво рослинного протеїну в ЄС становило близько 64 млн тонн, тоді як імпорт покрив дефіцит, еквівалентний ще приблизно 19 млн тонн протеїну. Потреба тваринницького сектору оцінювалася у 71 млн тонн на рік.
Для України це відкриває нову перспективу. Традиційними перевагами країни залишаються значна сировинна база, сильний аграрний сектор, розвинена інфраструктура первинної переробки та географічна близькість до ринку ЄС. Дедалі більшого значення водночас набуває здатність переробляти вирощену продукцію всередині країни та пропонувати європейським виробникам готові інгредієнти з визначеними характеристиками.
Саме таке бачення UAFP представила учасникам круглого столу.
Чому переробка має значення
У центрі презентації UAFP була модель розвитку аграрного сектору, за якої Україна поступово розширює власні переробні потужності та виходить у нові сегменти європейського ринку.
Українські підприємства можуть виробляти білкові концентрати, ізоляти, текстуровані рослинні білки та функціональні інгредієнти із сої, гороху, соняшникового шроту й інших культур. Така продукція використовується у виробництві комбікормів, високобілкових харчових продуктів, функціонального харчування та рослинних альтернатив продуктам тваринного походження.
Ці продукти належать до спеціалізованого B2B-сегмента. Для покупця важливий не тільки загальний вміст протеїну, а й розчинність, засвоюваність, текстура, смаковий профіль, здатність утримувати воду або формувати емульсію, а також стабільність параметрів між окремими партіями. Виробництво таких інгредієнтів потребує сучасних технологій очищення, фракціонування та сушіння, лабораторного контролю і постійної взаємодії з промисловими замовниками.
Економічна логіка також суттєво відрізняється від торгівлі сировиною. Вартість товарної аграрної продукції значною мірою залежить від світових цін та короткострокової кон’юнктури. Спеціалізовані інгредієнти виробляються відповідно до конкретних технічних вимог і продаються за значно вищою ціною. Їхня вартість формується завдяки ступеню очищення, концентрації білка, функціональним властивостям, сертифікації та можливості використання в конкретному виробничому процесі.
Глибока переробка змінює і характер відносин із покупцями. Контракти на постачання інгредієнтів зазвичай передбачають узгодження специфікацій, контроль якості, підтвердження походження сировини та стабільність поставок. Це створює передумови для довших комерційних відносин і тіснішої інтеграції українських підприємств у виробничі процеси європейських компаній.
Стартові позиції України
Україна має широку сировинну базу для виробництва рослинних білкових інгредієнтів. Найбільш зрілим напрямом залишається соя, однак потенціал нею не обмежується.
Соняшниковий шрот, який утворюється у великих обсягах у розвиненій олійній промисловості, може використовуватися для виробництва концентрованих білкових продуктів. Горох та інші зернобобові культури створюють основу для спеціалізованих концентратів та ізолятів, затребуваних харчовою промисловістю. Поєднання кількох видів сировини також знижує залежність переробника від однієї культури та дає змогу формувати ширший продуктовий портфель.
Важливою перевагою є вже наявна інфраструктура. Олійноекстракційні підприємства, елеватори, лабораторії, склади та логістичні об’єкти можуть стати основою для інтеграції нових технологічних ліній. Частина проєктів може розвиватися на базі чинних агропереробних комплексів, що скорочує стартові витрати й терміни реалізації порівняно з будівництвом повністю нових майданчиків.
Українські компанії також мають досвід роботи з європейськими покупцями та вимогами щодо якості, сертифікації й простежуваності. Це важливо для сегмента рослинних протеїнів, де підтверджене походження сировини, сталі виробничі практики та стабільність характеристик продукції безпосередньо впливають на доступ до ринку.
Географічна близькість створює додаткову перевагу порівняно з постачанням із Північної та Південної Америки. У 2024/25 році 94% сої, що використовувалася в ЄС, походило з імпорту, а основними постачальниками залишалися Бразилія, Аргентина та США. Загалом 67% високобілкових кормових матеріалів надходило з-за меж Союзу. Концентрація світового виробництва і довгі логістичні маршрути підвищують вразливість європейської кормової системи до цінових коливань, торговельних обмежень та перебоїв у постачанні.
Як перетворити потенціал на виробництво
Дискусія під час круглого столу показала, що значна сировинна база є лише початковою умовою. Для появи конкурентоспроможної галузі потрібно одночасно розвивати весь виробничий ланцюг – від вирощування культур із необхідними параметрами до переробки, сертифікації та довгострокового збуту готових інгредієнтів.
Для агровиробника зміна культури, сорту або технології означає додаткові інвестиції та ризики. Виробнику потрібне розуміння того, хто і на яких умовах купуватиме врожай у наступні роки. Переробне підприємство, своєю чергою, потребує гарантованих обсягів сировини з визначеним вмістом білка та стабільними показниками якості.
Такі ж вимоги має кінцевий покупець. Виробники кормів і харчових продуктів будують рецептури та виробничі процеси навколо чітких специфікацій. Зміна складу або властивостей інгредієнта може впливати на якість готового продукту. Тому для виходу на цей ринок потрібні передбачувані характеристики, стабільність партій і можливість забезпечувати постачання протягом тривалого часу.
Розвиток галузі потребує координації між фермерами, переробниками, технологічними компаніями, лабораторіями, фінансовими установами та покупцями. Попит і виробництво мають формуватися паралельно. Без такої координації окремі пілотні проєкти складно масштабувати до рівня стабільного промислового виробництва.
Окремою умовою є доступ до технологій. Виробництво протеїнових інгредієнтів вимагає обладнання для екстракції, фракціонування, очищення, сушіння та стандартизації. Партнерство з європейськими технологічними компаніями може скоротити шлях до ринку та допомогти відразу врахувати вимоги майбутніх покупців.
Не менш важливими залишаються системи безпечності харчових продуктів і кормів, сертифікація та простежуваність. Для сегментів non-GMO, функціонального харчування або продукції зі спеціальними вимогами ці характеристики є складовою комерційної пропозиції. Покупець оцінює не тільки сам інгредієнт, а й надійність усього ланцюга його виробництва.
Розвиток глибокої переробки варто розглядати як формування нової промислової екосистеми. Вона охоплює агрономію, харчові технології, інженерію, лабораторні послуги, сертифікацію, логістику та прикладні дослідження. Така модель створює ширший економічний ефект, ніж робота одного переробного підприємства, і може стати частиною промислового відновлення України.
Що Україна може дати європейському ринку
Ще одним важливим висновком дискусії стало позиціонування України в європейському агропродовольчому просторі.
Українське виробництво часто розглядають крізь призму конкуренції з фермерами ЄС. У сегменті рослинних протеїнів ситуація складніша. Європейський Союз уже має значний дефіцит високобілкових кормів і прагне диверсифікувати постачання. Регіональна співпраця з Україною може підвищити стійкість ланцюгів і водночас підтримувати розвиток власного виробництва в державах-членах.
Приклади європейських транскордонних ланцюгів показують, що локальне виробництво та постачання із сусідніх країн можуть доповнювати одне одного. Додаткові обсяги дозволяють масштабувати переробку, підтримувати стабільне завантаження підприємств і виконувати довгострокові зобов’язання перед виробниками харчових продуктів та кормів.
Для України це означає можливість зайняти місце виробничого партнера, який забезпечує європейський ринок сертифікованою сировиною та готовими інгредієнтами. Така роль передбачає значно глибший рівень інтеграції, ніж звичайна торгівля аграрними товарами, оскільки українські підприємства стають частиною спільного планування виробництва, технологічних процесів і постачання.
Дискусія, яка випередила політичний порядок денний
Круглий стіл відбувся ще до того, як Європейська Комісія представила План дій щодо протеїнів та першу Стратегію ЄС щодо тваринництва. Уже 7 липня 2026 року, менш ніж за два тижні після заходу, обидва документи були офіційно ухвалені.
План дій щодо протеїнів закріпив курс на зміцнення стійкості, стратегічної автономії та сталості протеїнової системи ЄС. Документ передбачає як підтримку вирощування білкових культур, так і розвиток інфраструктури для зберігання та переробки, ширше використання контрактів між фермерами та іншими учасниками ланцюга, інвестиції в дослідження й технології, а також диверсифікацію зовнішніх джерел постачання.
Стратегія ЄС щодо тваринництва доповнює цей підхід із боку попиту. Вона визначає залежність від імпортних високобілкових кормів одним із чинників, що роблять європейське тваринництво вразливим до геополітичних і ринкових потрясінь. Серед запропонованих рішень – ширше використання кормів місцевого та регіонального походження, скорочення залежності від імпортних ресурсів, підтримка інновацій і розвиток циркулярної біоекономіки.
Нові документи підтвердили актуальність питань, порушених під час круглого столу. ЄС прагне розвивати власне виробництво рослинного білка, але водночас визнає потребу в диверсифікованих партнерствах із сусідніми країнами. Для України це створює можливість закріпитися в європейській протеїновій системі.
Україна може дати європейському ринку значно більше, ніж додаткові обсяги сировини. Найбільший економічний потенціал лежить у виробництві білкових концентратів, ізолятів, текстурованих протеїнів та інших функціональних інгредієнтів. Розвиток цього сегмента допоможе Європейському Союзу зробити ланцюги постачання стійкішими, а Україні дозволить залишати більшу частину доходів від переробки всередині країни, залучати інвестиції у виробництво та створювати нові робочі місця.
Оксана Осьмачко
Стратегічна експертка з агропромисловості та біорізноманіття (Ukraine Facility Platform)
Джерела:
European Commission. Farm to Fork Strategy for a fair, healthy and environmentally-friendly food system.
https://food.ec.europa.eu/horizontal-topics/farm-fork-strategy_enEuropean Commission. Vision for Agriculture and Food. 19 February 2025.
https://agriculture.ec.europa.eu/overview-vision-agriculture-food/vision-agriculture-and-food_enEuropean Commission. Reducing the plant protein deficit of the EU. Матеріали щодо структури виробництва і споживання рослинного білка, імпортної залежності та Плану дій ЄС щодо протеїнів.
https://agriculture.ec.europa.eu/farming/crop-productions-and-plant-based-products/cereals/reducing-plant-protein-deficit-eu_enEuropean Commission. EU Livestock Strategy: A strategy for a resilient, competitive and sustainable livestock sector. 7 July 2026.
https://agriculture.ec.europa.eu/overview-vision-agriculture-food/eu-livestock-strategy_en