Яким буде українське агро у 2036 році?
Коли ми говоримо про майбутнє українського агро, є спокуса оцінювати його через виклики сьогодення: війну, логістику, ціни, дефіцит ресурсів. Але горизонт у десять років вимагає іншого погляду. До 2036 року конкурентоспроможність агробізнесу визначатиметься вже не одним чи двома чинниками, а їх поєднанням.
На сектор одночасно впливатимуть демографічні зміни, енергетичний перехід, клімат, дорожчий доступ до земельного ресурсу та інтеграція до регуляторного середовища ЄС. Саме їхня сукупна дія і формуватиме нову економіку агровиробництва.
Найбільш очевидний виклик стосується людського капіталу. У 1991 році населення України становило 51,7 млн осіб, сьогодні оцінюється приблизно у 25 млн, а базовий сценарій на 2036 рік передбачає 23–25 млн. Для агросектору це означає меншу пропозицію праці та вищу її вартість. Відповіддю стане подальша автоматизація, але водночас зростатиме цінність компетенцій, які складно замінити: стратегічне мислення, польова експертиза, робота з даними, автономною технікою та ШІ.
Паралельно змінюється енергетична модель. Біогаз, біометан, власна генерація та нові типи техніки дедалі більше стають не питанням іміджу чи екологічної відповідальності, а інструментом контролю собівартості та енергетичної незалежності. Не менш важливий тиск створюють земельні ресурси. До 2036 року вартість 1 га може сягнути близько 4660 доларів за гектар, а оренда перевищити 330 доларів. За таких умов сама наявність великого земельного банку вже не гарантує переваги. Вирішальним стає те, скільки доданої вартості бізнес здатен створити з кожного гектара.
Клімат лише підсилює цю логіку. Кліматичне літо може стати ще на 12–16 днів довшим, однак разом із цим зростатимуть ризики посухи, дефіциту вологи та теплового стресу. Це неминуче змінюватиме сівозміну і підвищуватиме роль озимих, посухостійких культур, покривних посівів та технологій збереження вологи.
Додатковий вимір формує євроінтеграція. Вступ до ЄС — це величезна можливість, але одночасно нова логіка конкуренції. Європейська агрополітика дедалі більше пов'язує підтримку з ефективністю, екологічними практиками та розвитком сільських територій.
У підсумку всі ці процеси сходяться в одній точці. Масштаб земельного банку поступово перестає бути достатньою конкурентною перевагою. Дефіцит людських ресурсів штовхає автоматизацію, дорожча енергія стимулює власну генерацію, клімат змінює сівозміну, а дорожчі земельні ресурси змушують підвищувати продуктивність кожного гектара.
Тому головне питання на горизонті 2036 року не в тому, якою буде ціна зерна чи скільки коштуватиме гектар. Важливіше, яка бізнес-модель залишатиметься прибутковою, коли всі ці фактори спрацюють одночасно. Саме здатність управляти продуктивністю всієї системи — землею, енергією, людьми, капіталом і даними — визначатиме конкурентоспроможність українського агро..
Автор: Олег Хоменко, Генеральний директор УКАБ