Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, представляючи новий Кабінет міністрів, охрестив його “урядом камікадзе”. Ви відчуваєте себе камікадзе?

Я відчуваю себе міністром, членом уряду, а не камікадзе. Я на своєму місці, бачу можливість зробити багато чого з того, що раніше не робилося, і навіть не планувалося.

Близько місяця тому між вами і представниками найбільших аграрних асоціацій виник конфлікт, і ви звинуватили об’єднання в неефективності. Наразі конфлікт вичерпано?

У мене абсолютно нормальні, рівноправні відносини з усіма асоціаціями. Ми постійно ведемо діалог з представниками аграрного бізнесу – цього я приділяю приблизно третину свого часу. Це прагматичний діалог, робітник, його завдання – підготовка проектів рішень.Але іноді під виглядом громадськості збираються окремі пережитки минулого і кричать “Ату його!”. Вони забувають, що моє завдання – розвивати сільське господарство в Україні, а не відстоювати чиїсь інтереси. Проблеми і труднощі агрохолдингів – проблеми одних із суб’єктів аграрного ринку країни. Крім них є середні підприємства, тваринницькі ферми, індивідуальні господарства. Завдання міністра – формувати правила гри, а не подобатися кому-небудь. Як каже один мій друг: “Я не долар, щоб усім подобатися”.

Звинувативши асоціації в неефективності, ви оголосили про створення власного об’єднання – Аграрного ради України. Він вже почав роботу?

Зараз ми створюємо його відділення в усіх обласних центрах, які я відвідую з робочими візитами. Проходить підготовчий етап. Швидкість прийняття рішень в різних регіонах країни різна, можна відразу створити найбільше об’єднання учасників аграрного ринку. Крім того, зараз, зрозуміло, неможливо створити відділення Ради у східних областях України. У нас вже були намічені дати проведення установчих зборів, але поки що довелося відмовитися від цих планів.

Чи є сенс у створенні ще одного галузевого об’єднання?

На місцях з’являється структура, куди входять люди, які безпосередньо займаються агробізнесом. З’явилися лідери, авторитетні бізнесмени, до яких місцеві аграрії прислухаються, радяться. Ось з ними ми і будемо працювати. У складі Аграрного ради буде кілька палат, які курують конкретні напрямки. У них будуть спільно працювати представники бізнесу і представники влади: виконавчої і законодавчої. Разом вони зможуть готувати потрібні і грамотні законопроекти.

Довірити написання законів тільки бізнесу не можна. Якщо закони стануть писати представники бізнесу, це призведе до повної лібералізації, при якій інтереси держави враховуватися не будуть. Забезпечення продовольчої безпеки країни та екологічності продуктів харчування залишиться лише обіцянкою. Будь-яке рішення повинне враховувати інтереси і бізнесу, і держави.

Антилатифундист 

Одна з претензій аграрних асоціацій – ваша ініціатива щодо обмеження землеволодіння…

В Україні має бути прийнятий, і він буде прийнятий! – закон, що обмежує максимальний розмір землеволодіння агрокомпаній. Я не змінюю свої погляди, незалежно від того, виступаю я як депутат або як міністр. Першу негативну реакцію на обмеження ми вже переварили, вона виявилася не настільки вже сильна.

Безконтрольне збільшення банку землі агрохолдингами призводить до витискування з села фермерів-приватників, до поглинання дрібних агрогосподарств. Єдиний плюс гігантизму – нарощування обсягів виробництва. Але цього можна домогтися й іншими шляхами: встановивши справедливі правила гри, коли враховується і потенціал великих виробників, і можливості середніх і невеликих. Така ініціатива є, документи вже розробляються.

Об’єктивно, компанія з земельним банком в 20 000 гектарів землі більш керована і ефективна, ніж холдинг, у якого 500 000 гектарів. Двадцять компаній з 20 000 гектарів кожна будуть працювати набагато ефективніше, ніж одна з 400 000 гектарів. Це вже доведено світовим досвідом.

Але ж холдинги можуть просто “роздрібнити” свій бізнес, зареєструвавши кілька дрібних компаній замість однієї великої, і таким чином обійти заборону.

Буде обмежено володіння не просто однією компанією, але і дочірніми фірмами. Я як юрист можу заявити, що всі зв’язки між різними формально незалежними підприємствами можна виявити. І ми будемо за цим слідкувати – у нас достатньо кваліфікованих кадрів, досвідчених фахівців, здатних впоратися з цим завданням.

Яким буде максимальний розмір землеволодіння? 20 000 гектарів?

Поки не можу сказати. Працюють фахівці міністерства та експертні групи, розглядаються різні варіанти. Раніше всі ці пропозиції стопорилися, тому що втручався суб’єктивний фактор. Розмір потрібно було або підігнати під певні компанії, або навпаки, “зарізати” якісь фірми. Але люди приносили в міністерство кілограми вагомих аргументів, і політичної волі не вистачало для прийняття рішень. Конкретні цифри щодо обмеження земельного банку приватних компаній я зможу назвати після того, як законопроект буде подано до парламенту.

Як обмеження буде реалізовуватися на практиці?

Потрібно уточнити, що поява цього закону не означає автоматичну реституцію, тобто примусове поділ нинішніх гігантських агрохолдингів. Будуть встановлені правила гри, і поступово вони змінять картину на ринку. Аграрії зможуть дізнатися чіткі правила гри на найближчі 5, 10, 20 років і скласти свої стратегічні плани.

Приміром, в Європі багато бізнесмени, що збудували вертикально інтегровані агрохолдинги, самі добровільно відмовлялися згодом від деяких напрямів, продаючи їх керівникам підрозділів. З підлеглих ті ставали партнерами, постійними клієнтами, постійними замовниками. Такий шлях довів свою ефективність як в цілому для економіки країни, так і для цих компаній.

Влада – народу, землю – селянам

Треба скасовувати мораторій на продаж сільгоспземель? Чи допоможе це аграрного сектору України?

Земля – власність народу України, і тому вся вона повинна бути у власності держави. Продавати землю не можна, це повинно бути закріплено в законах, а не блокуватися мораторієм.

В такому випадку, як будуть розподілятися права користування землею?

Ринок землі повинен існувати та успішно працювати. Але продаватися буде не право власності, а право оренди. Зараз практично всіх задовольняють орендні відносини. За моїми даними, ніхто – ні дрібні фермери, ні середні підприємства, ні надпотужні агрохолдинги – купувати землю для власного бізнесу не планують. Вони просто не володіють достатньою кількістю грошей, щоб купити землю за ринковою ціною. Що це означає? Що землю буде купувати той, хто хоче нею спекулювати.

Який вихід пропонуєте?

Створення Національного банку землі. Це повинен бути банк першого рівня, як НБУ. Він буде викуповувати ділянки у власників, які отримали землю при распаевке, за справедливою ціною. Згодом ця земля буде здаватися в оренду через сільські і селищні громади. Такий законопроект я розробляв ще три роки тому, коли ми, ВО “Свобода”, планували виносити його на всеукраїнський референдум, цієї точки зору дотримуюся і зараз.

Правила проти корупції 

Нова влада однією з пріоритетних завдань визначила боротьбу з корупцією. Профільні об’єднання звинувачують вас в бездіяльності на цьому напрямку…

Ми виявили багато корупційних схем. Більшість з них ґрунтується на підзаконних актах, прийнятих різними держорганами в останні роки. Зараз їх ліквідуємо.

Можете навести приклади?

Їх дуже багато. Одна з тих, що вже ліквідували, – сертифікація кожної партії сільгосппродукції. У документах був передбачений строк на видачу сертифіката – 30 днів. Але при цьому товар повинен бути завантажений в транспорт, на вимогу, пред’явлено для огляду. Кожен день простою – великі гроші для виробника. А таких днів могло бути до 30. Це відкривало можливості для корупції з боку інспектора, що видавав сертифікат.

Інший приклад – отримання сертифікатів на імпорт сільгосптехніки. Документ видає інститут імені Погорілого. І неважливо, що ввозиться техніка провідних світових виробників: без сертифіката її не можна імпортувати. Це приблизно те ж саме, як якщо б на ввезення мерседесів або бентлі давав дозвіл дядько Вася з Коростишівського районного СТО.

Як плануєте боротися з такими схемами?

Будемо змінювати законодавство: де є нечітко сформульоване правило, там виникають неоднозначність тлумачень і можливості для корупції. Разом з юридичними школами та Аграрним радою України розробляємо і, думаю, в 2015 році презентуємо Аграрний кодекс України. З ним буде просто і зручно працювати, двояке тлумачення норм стане неможливим.

Є приклади прямого хабарництва?

Ми розслідуємо багато випадків. Один з останніх – розподіл земельних ділянок у Конча-Заспі. Без законних підстав були виділені ділянки людям, близьким до минулої влади. По десять соток вони отримали безкоштовно і ще по 25 – за гроші. Перевіряємо, чи ринкову ціну вони заплатили. Коли начальник Держсільгоспінспекції приніс мені ці документи, він прямо сказав: “Це тільки початок”. Ми тільки почали копати і копати порушення.

 

Джерело: Міністерство аграрної політики та продовольства України